Меню сайту
Архів записів
Пошук
Друзі сайту
Пиши українською

Світ українського! Українське кіно, музика, кліпи та програми.

Видавництво Лілея-НВ

Статистика
Free counters!

Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

ІВАН ЛИПА

ТРИНАДЦЯТЬ ПРИТЧ

«НАРОДНІЙ СТЯГ»
1935


"Життя було прекрасне, а оточення його жахливе.

До знання поривався дух, а природа була захована від нього.

Любив людей, а вони кидали на нього камінням.  

І так він страждав.

Свої страждання списав і пустив у світ.

А коли вмирав, почув присуд з неба: доти не ввійдеш до раю, аж тебе зрозуміє хоч одна душа на світі.

Ходив незнаний між людьми, питав їх. Читали його пи­сання скрізь. Радів і питав.

Один казав:

Читаю, бо мені сумно.

Бо не маю, що робити.

Бо мене то захоплює.

Бо хочу пізнати життя.

Бо вивчаю письменство.

Хочу бути досвідченим.

Хочу бути мудрим.

І ніхто, ніхто не цікавився, не відчував, не старався зро­зуміти саму ту душу, що так багато страждала, пишучи свої твори.

І так ходив може сторічча. 

Уже зневірився.

Уже каявся, що присвятив своє життя для людства. І от прийшла НОВА ЛЮДИНА.  Узяла писання й вивчала ДУШУ того, хто написав.

Зрозуміла його страждання, його гордість, його пори­ви і розчарування. І зрозуміла віру душі, і зрозуміла душу.

І піднесла нова людина голову вгору і навіки сплило БЛАГОСЛОВЕННЯ на неї, бо нема нічого більшого в світі, як зрозуміти людську душу”.

(Посмертна нотатка).


Притчі Тарасівця


Ціле своє життя Іван Липа багато працює, як письменник: пише фантастичні новелі із своєрідним обличчям, пише повість "Нові Хрести”, психольогічні й військові оповіді. Пише просто, виразно  та одно­часно дуже легко. Діти люблять читати його казки (серія "Казок про Волю” і збірка "Тихе Слово”).

Уже в тих казках поза їхньою артистичністю є багато дидактичного елементу. Уже там Іван Липа намагається дати те для молодого Українця, щоб його на ціле життя зміцнило і вивищило серед инших народів. В своїх казках намагається Тарасовець дати українській дитині передовсім етику, дає їй образ людини сильної, відважної і глибоко моральної.

Зрештою і в своїх політичних чинах він завжди памятав про вагу підстав моральности.

Бачучи самохвальство і отаманську розперезаність деяких українських груп у рішальні для України січень-березень Девятнадцятого, з сумом, як пише літописець, говорив:

"Не можна придбати краси, розуму, таланту, коли не родився з ними, але чистоту і чесність сумління придбати можна, й коли ми — політичні діячі цього не придбаємо, — ми загинемо”. (І. Гаврилюк: Незабутній).

З цієї шляхотної, батьківської туги і неспокою за будучність Українців і повстали його Притчі.

Ці притчі зродилися із буйного, відважного і творчого життя Тарасівця. Життя, що в нім він намагався ніколи не зрадити ані собі, ані свойому народові. Писані ці притчі не одночасно, лишень на протязі чверть століття, і кожна з них зродилася з якогось великого зворушення, або великого, життьового конфлікту, проби. Кожна притча є розвязанням щирим, шляхотним і глибоким якогось важного життьового питання.

Своїми притчами хоче додати сили до життя, хоче остерігти і попровадити. Його думка виховника прагне увійти в саме святая святих душі одиниці і там зміцнити її елєменти для перемоги в життьовій боротьбі.

Всі Тринадцять Притч разом дають образ людини сильної, чистої, і мудрої, дають образ Людини. Ставить перед українськими духовими очима — ідеал, великий приклад.

Дає те, що найпотрібніще до підстав української культури.

Бо і щож є віссю кожної культури, як не свій ідеал людини?

Протягом усіх двох тисяч літ европейського духового життя зміняються тільки постаті, великі приклади, великі ідеальні постаті Людини. Віссю виховання і для Плятона, і для Сократа було зближування молоді до такої Довершеної Людини. Спазматичні зусилля Середнєвічча були стремлінням створити Людину — наслідувача Христа. Іншу ідеальну постать Людини висуває Ренесанс, іншу і може найнижчу з усіх — раціоналізм ХVШ-го віку. Навіть, у найновіщому ідеалістичному русі Европи, расизмі, знаходимо в глибині стремління до якогось вищого типу людства. Творець расизму, Г. С. Чемберлен в однім місці своєї книжки ("Підстави ХІХ-го століття”) раптом обертається спиною до всіх своїх наукових теорій, і захоплений власним видивом нової Людини, говорить: "Колиб хтось довів, що в минулому не було ніколи історичної, арійської раси, то всеж ми будем стреміти до того, щоб така раса в майбутньому повстала”.

Таким стремлінням до ідеалу Нового Українця сповнені притчі Івана Липи. Вони кличуть кожного до зросту, до творчих зусиль і завзятости, і до збагачення української душі. Він, живши гідно і вмерши гідно, навіть по смерти зве нащадків до сталої праці над собою.

Колись спитали Івана Липу, який заповіт зоставивби він прийшлим поколінням? Тарасовець відповів:

— Нехай будуть більші від своїх батьків! — Його притчі кличуть до зросту і творчих зусиль.

Електронна бібліотека ім. В. Пашницького © 2010–2017
При використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове!
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz